От Сергея Чернявского...
На роздоріжжі біля Чаклун–каменю сидів «витязь». Неозброєним оком одразу було видно – здалеку прийшов. Одягнений був у сіру від старості і грязі косоворотку, підперезаний якоюсь шворкою. На ногах круті стоптані лапті. Ну і без вати – ніяк. Від нього трохи смерділо, бо митися в них було заведено раз на місяць. Зброя була достойна героя. Спис – неотесана дровиняка така ж тупа як і він. Навіть не обсмалена!. А «крутим» мечем було гарно дрова колоти. Біля нього стояла стара шкапа, на яку боязно було дивитися, а не те щоб на ній кудись пхатися. Видно, що сидить біля каменю не один день. Чарівний напис з’являвся тільки опівдні на декілька хвилин, а потім знову щезав. Щось підказувало, що з літерами в нього не склалося, мабуть таки , читати він не вмів. І вадячи пальцем по каменю даремно шукав знайомі літери, надіючись на чудо.
Сонце припікало , спрага давала себе знати. Тепловий удар не забарився. І він наче прозрів. …
Його предки теж колись ходили – туди не знаю куди, і невідомо за чим. Їм було краще, вони хоч трохи вміли читати правда тільки на своєму «наречії». І цього їм було досить, щоб доїхати на «Кудикіну гору». А які розповіді вони привозили можна було заслухатися. І про сірого Вовка, і про Царівну – несмішну, і про Щуку яка виконує всі забаганки, і про Чахлика Невмирущого якого вони, начебто перемогли…? І як вони гірко ридали коли читали напис на останньому камені…!
А тут написано не по нашому і , що тепер робити він не знає! Казали ж мені вчися, а я головою з цеглинами бавився. Думав порозумнішаю, мабуть не так сталось як гадалось.
Напис на Чаклун–камені: «Направо підеш – ні хріна не знайдеш! Наліво підеш – хрін знайдеш! Прямо підеш – можливо, знайдеш!»
І напис, мабуть , зашифрований. Не треба було головою цеглини бити…!
Наші побачили, що «витязь» не багатий на розум і мабуть, у нього скоро дах поїде, вирішили трохи допомогти. Облили холодною водою і привели його до тями.
- Цей напис для таких хлопців як ти, а справжній напис з’являється тоді, коли ти через отвір у камені, побачиш Альфа зірку сузір’я Водолія і правильно звернешся до неї, і якщо вона тебе почує, тільки тоді з’явиться мун-лайт напис особистого пророцтва.
«Витязь» кивнув головою і зробив вигляд, що все зрозумів з першого разу. Наші так в це і повірили…!
До нього дійшло – треба йти і шукати інший Камінь – віщун, його пращури з такими камінцями ніколи не зустрічалися. А все було просто – їх посилали і вони йшли…!
